У мирному житті можна було б дискутувати, чи добровільно деякі українці обирають так зване кредитне рабство. Але під час війни спрямована діяльність із заганяння маси людей на дно фінансової ями — диверсія.

Дев’ять років війни і півтора року повномасштабного вторгнення. Сотні тисяч людей стали біженцями, втратили домівки і бізнеси, отримали поранення. Мільйони українців щодня стикаються із фінансовими проблемами, хтось у меншій мірі, але хтось і в більшій. Категорія «фінансово вразливі верстви населення» істотно розширилася — і разом із тим стала окремим викликом для національної безпеки країни.

Загнана на дно фінансової ями людина часто втрачає здатність мислити адекватно і стає легкою здобиччю для маніпуляторів і зловмисників. Від місцевих шахраїв до російських вербувальників, які спеціально вишукують для своїх справ людей у відчаї. Наприклад, ігроманів, або постійних боржників із залежністю від мікрокредитів. Саме на останньому я хочу зробити акцент.

Сучасний формат мікрокредитування в Україні являє собою погано відрегульований бізнес, який знаходиться в небезпечній близькості від тіньового чи навіть кримінального формату. Шалені відсотки, приховані пені та залучення колекторів для вибивання боргів. Підсаджування на кредитну «голку» людей, які опинилися у фінансовій скруті або мають ігрову, алкогольну чи наркотичну залежність. У мирному житті можна було б дискутувати, чи добровільно деякі українці обирають так зване кредитне рабство. Але під час війни спрямована діяльність із заганяння маси людей на дно фінансової ями не може інтерпретуватися інакше, як диверсія. І в такому випадку держава не повинна стояти осторонь проблеми.

На сьогодні в Україні середня сума кредиту становить 4 439 грн. Відсотки виплат за ними не відрегульовані й можуть досягати 2−3% на день, тобто 1500% річних.

У самому мікрокредитуванні немає нічого поганого, воно існує в багатьох країнах світу і часто насправді допомагає пересічним громадянам швидко закрити термінові фінансові питання. Наприклад, дотягнути від авансу до зарплати, оплатити непланове лікування чи дозволити собі поїхати у відпустку із розстрочкою. Але в цивілізованих країнах мікрокредитування має дуже чітке регулювання, порушення якого фінустановою тягне за собою серйозні штрафи і позбавлення ліцензій. Клієнт, який бере мікрокредит, має бути захищеним перед законом, а головне — має на старті усвідомлювати усі правила та підводні камені займу, який бере.

На сьогодні в Україні середня сума кредиту становить 4 439 грн. Відсотки виплат за ними не відрегульовані й можуть досягати 2−3% на день, тобто 1 500% річних. Мікрокредити мають легку доступність: установи, які їх видають, не вимагають у клієнта довідок з роботи або чудової кредитної історії. Такий кредит можна отримати, наприклад, в кіоску під під’їздом, або навіть онлайн у будь-який час доби.

Нацбанк дослідив, що вночі найчастіше мікрокредити беруть люди, які грають в онлайн-казино. Подібні тоталізатори — це своєрідні дофамінові наркотики для людей, які знаходяться в постійному стресі. Онлайн-ігри дають їм тимчасове відчуття ейфорії, а коли гроші закінчуються, вони швидко знаходять їх у форматі мікрокредиту. Людина у стресі, у відчаї чи на піку залежності зазвичай недостатньо уважно читає умови надання кредиту, особливо якщо вони дуже розмиті та мають ряд положень, написаних дрібним шрифтом. Таким чином, навіть відносно невелика сума за кілька місяців може перетворитися на десятки тисяч гривень, виплатити які людина не в змозі, зважаючи на те, що під час війни швидко знайти роботу або налагодити постраждалий внаслідок бойових дій бізнес зовсім нелегко.

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю Читайте також: НБУ пропонує знизити ставки за мікрокредитами — заборонити накрутку 1500%

У результаті просто в цей момент ми маємо в країні тисячі людей, загнаних у замкнене коло позик і боргів і вразливих до пропозицій, які обіцяють їм ці борги погасити. Під час війни ці пропозиції, як було сказано вище, можуть стосуватися розвідданих, надання координат для ракетних ударів тощо. Людина може не бути ідейним колаборантом, але у відчаї через борги та дзвінки колекторів вона може бути здатною на серйозні злочини.

Отже, завдання держави — запобігти потраплянню людей до ситуації фінансової безвиході. І захистити їх законодавчо, з огляду на те, що війна загострює фінансову вразливість громадян, і робитиме це ще довго. Для цього якнайшвидше має бути прийнятий законопроект, який відрегулює діяльність відповідних фінустанов і гарантуватиме населенню захист від неконтрольованих боргових зобов’язань. Зареєстрований у профільному комітеті проект закону номер 9422 пропонує обмежити денну ставку за мікрокредитами до 1%. Противники законопроекту (не виключено, заангажовані зацікавленими особами) наголошують на тому, що це ніби-то вб’є цілу галузь бізнесу. Проте 365% річних — все ще неймовірно велика ставка. Просто не така велика, як 1500%. І якщо ставити на терези інтереси мікрокредитних фінустанов з одного боку і національної безпеки з іншої, безпека і добробут громадян все ж мають бути в пріоритеті.

Найважливіше, що даний законопроект вимагає чіткого формулювання умов в угоді про надання мікрокредиту, а також встановлює граничну суму виплат. Так, якщо людина візьме мікрокредит і не зможе з певних причин виплатити його до певного терміну, гранична сума буде заморожена, і вище неї жодні відсотки та пеня не нараховуватимуться. Тобто людина сплачуватиме тільки той борг (тіло кредиту плюс відсоток), який буде обмежений конкретною сумою із контракту. Межова сума не дасть людині потрапити у кредитну кабалу. При цьому ринок мікрокредитування, без сумнівів, залишиться і продовжить працювати, але стане більш структурованим, прозорим і менш схожим на кримінальний конвеєр з вибивання боргів.

Даний законопроект — не перший крок в напрямку захисту споживачів. Набули чинності більшість норм закону, прийнятого ще в березні 2021-го. Так званий «закон про колекторів» вимагає від представників цієї професії повної легалізації діяльності шляхом подання документів до НБУ для внесення у відповідний реєстр. Також закон регулює правила поведінки колекторів під час стягнення заборгованості. Доки ці правила не були прописані, колекторські контори часто вдавалися до психологічного і навіть фізичного тиску. Тепер щогодинні дзвінки боржнику та його родичам — у минулому, як і особисті «зустрічі» із колектором без згоди боржника. Тож коли законопроект номер 9422 буде прийнято, Нацбанк встановлюватиме правила і для тих, хто видає кредити, і для тих, хто їх повертає. І це насправді дуже помітний рух у бік цивілізованого підходу на ринку кредитних послуг.

Отже, наголошую на тому, що прийняття цього закону в першому читанні надзвичайно важливе як для захисту громадян, так і для інтересів національної безпеки. Люди, які активно виступають проти його прийняття, повинні аргументувати свою позицію чимось більшим, ніж «захистом галузі бізнесу». Адже трохи менші прибутки для позичальників не йдуть в жодне порівняння із потенційною шкодою, яка тільки зростатиме, якщо сфера мікрокредитування не буде врегульована на державному рівні.

От Admin